|
Справжньою
перлиною із каменю став збудований в північній частині дитинця замковий
костел. Центральна його частина вибудувана разом із замком, пізніше
добудовано дві бічні каплиці у стилі ренесансу, гармонійно поєднані із
центральною. Західна каплиця, добудована у 1624 р., мала служити за
усипальницю Сенявських. Рід Сенявських проіс¬нував 176 років, серед
його представників було чимало впливових політиків і воєначальників. То
ж не дивно, то Бережанський замок в різні часи відвідувало багато
видатних осіб. Туг побували Богдан Хмельницький, Іван Мазепа,
сак¬сонський курфюрст Авіуст II і двічі - Петро І, якого, до ре¬чі, іут
мало не вбили. В останню хвилину господар Миколай Сснявський врятував
його, штовхнувши царя у потайний хід. Після смерті останньою
представника роду Сенявських Миколая Адама Сенявського, герб родини, за
традицісю, розбили над його могилою. Рід Сенявських згас. Замок, шляхом
спадку, переходив по черзі у власність Чарторий-ських, Любомирських і
Потоцьких. В чужих руках замок швидко занепадав, австрійський уряд
використовував його під казарми. Останній власник Бережан Якуб
Потоцький (1863-1934 рр.) подарував замок для потреб польського
війська, а на базі землеволодінь утворив фонд, метою якого була
профілактика і боротьба з туберкульозом і раковими захворюваннями. І
Іід час Другої світової війни замок і костел спустошено остаточно.
Прекрасний палацовий ансамбль поки що марно чекає на баї атого
спонсора, який би врятував йош від цілковитого знищення.
Окрім замку в Бережанах варто побачити: церкву Святої Трійці (кінець
XVII ст), готичний костел (XVII ст.), монастир бернардинів фундації
Миколая 1 ероніма Сенявського (ХУИ-ХУШ ст), ратушу (1811р). На
Вірменській вулиці знаходиться пречудова, але по-варварському знищена
Вірменська Миколаївська церква з неповторним священним гродом.
|