|
У
князівській добі Чортківська округа, як частина Галицько-Волинського
князівства вже була густо, як ті часи, заселена, головним чином вздовж
більших річок і то здебільшого по їх західному боці аби схоронити від
загрози татарської навали.
Спочатку ці землі підпали під владу Києва, яким володіли
Ростиславовичі, правнуки Ярослава Осмомисла (1153-1187) було приєднано
до Галичини. Отже, Дністер, як південна межа цієї території став
головною артерією для торгівлі Галича з Візантією. На лихо, цим
найкоротшим шляхом користувалися також войовничі кримчаки. Вони
зненацька напали на обжиті місця, полонили й гнали в рабство галичан,
руйнували міста і села. Спустошливим вихорем-навалою дика
золотоординська навала в XIII ст. увірвалися в Україну, дощенту
зруйнувавши Київ, огненним чорним крилом обпалила Поділля. Не було
такої сили тоді у слов'ян аби протистояти розбійницькому нападові
кочівників. Навіть галицько-волинський князь Данило, що до цього
з'єднав Київ зі своїм князівством, змушений був скласти поклін хану
Батию (1259 р.) аби втримати цілісність свого краю. Пожежі й розбої,
загарбання Галичини і чвари за цю землю між польським королем Казимиром
і литовським князем Дмитром - Любартом (1340-1349 рр.) принесли
непоправне лихо галичанам, багато кривди зазнали чортківці. На зміну
цим гнобителям прийшли завойовники з півночі, які згодом об'єднали
литовські землі з українськими, а їхній князь Ольгерд після перемоги
над татарами під Синюхою зайняв Київ та Поділля, трьом синам свого
брата Коріата передав збройно добуті володіння з центром у Кам'янці.
Аби закріпитись Коріатовичі повсюди вибудували дерев'яні замки.
Міжусобні війни, невпинні чвари польських і литовських королів за
Поділля пришвидшив крах панування Коріатовичів. Литовський князь Вітовт
Кейстутович, внук Ольгерд, поставив на Поділлі свого намісника, однак
польський король Ягайло прогнав того і на його місце поставив свого
брата Свидригайла, а згодом (1411 р.) цими землями знову оволодів
Вітовт. Коли у 1434 р. помер Ягайло, то західна частина Поділля вже
більше не повернулась до Литви. В ході численних кривавих міжусобиць та
кровопролить чужинців за ці землі галичани зазнали немало горя.
Урожайний чорнозем та сприятливі кліматичні умови приваблювали численну
польську шляхту з їхніх пісків, а королі щедро роздавали нові землі
своїм прислужникам. Тоді місто Чортків належало магнатом Чортківським.
В таких часах магдебургське право здобуло багато міст, з їх числа і
Чортків (1522 р. ) Саме під 1522 р. вперше згадується Чортків як
приватне село в документах, коли воно дістало самоврядування за
магдебургським правом, а також дозвіл на організацію цехів місто
підпорядковувалося Теребовлянському староству Руського воєводства.
Господарськими і адміністративними справами відав магістрат на чолі з
бургомістром, судові повноваження виконувала судова влада (лава),
очолювана війтом. Крім феодального гніту, селянство постійно страждало
від спустошливих нападів татарських орд, воно було першою жертвою під
час таких розбійницьких нападів, а заможні мали можливість вчасно
втекти чи перебути облогу в укріплених фортецях. Тільки за сто років
(1450-1556 рр.) таких хижих набігів нараховувалося 86, а в 1575 р.
кримчаки полонили і погнали у полон 35 тис. українців. Страждало
місцеве населення і від пограбування шляхти. В 1647 р. відбувалися
криваві сутички між мешканцями Чорткова і загоном челяді шляхти
Петриківського. Чортків аби після вилюднення привабити нових поселенців
впровадив певні привілеї для новоселів, проголосив для них всілякі
свободи. У середині XVI ст. в Чорткові налічувалося близько 200
будинків, проживало приблизно 1 тис. чол. Поступово розвивалося
ремесло. Наприкінці ХVІ-ХVІІ ст. в місті налічувалося 12 різних
ремесел. Умільці ткали полотно, виготовляли зброю, залізні вироби,
гончарний посуд, гончарний посуд, черепицю, віск. В місті для
сукновальні , механізми якої приводились в дію водяним колесом.
Розвинутими були шкіряні й ткацькі ремесла. Все це належало польським
магнатам Чортківським, Рольським, Потоцьким, Садовським. З розвитком
ремесел виникали і цехи. У найбільших з них - кушнірському і шевському
об'єднувалося по 24-30 майстрів. Існували також невеликі цехи. У XVII
ст. ремісники становили близько 28 % населення міста. Окрім ремесел
одним із занять жителів було землеробство, яким займалося понад 40%
міщан. Після одержання у 1604 р. права на проведення двох ярмарків на
рік і тижневих торгів, Чортків перетворився на значний торговий центр,
де йшла жвава торгівля вівцями, ремісничими виробами,
сільськогосподарською продукцією. Міщани на користь феодала сплачували
грошовий чинш від житлових будинків, орних грунтів, відбували ряд
повинностей на користь держави, найважчою з яких було утримувати
війська взимку.
У роки визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Чортків
був одним з центрів повстання, яке восени 1648 р. охопило територію
Західного Поділля, Прикарпаття і Львівщини. Озброєні повстанці нападали
на феодалів, польську шляхту, їхніх слуг, руйнували панські маєтки. У
жовтні 1648 р. чортківські міщани і селяни з Білої вирушили походом на
Бучач. Влітку 1649 р. після Збаразької і Зборівської битв сюди прибули
окремі загони козаків. Вони розходилися в різні сторони для нищення
шляхти та допомоги повсталим селянам і міщанам. Цього року один із
загонів побував у Чорткові. Восени 1655 р. українські козацькі полки,
що здобули в цей час велику територію західноукраїнських земель,
здобули Чортків, взяли в полон брацлавського воєводу Потоцького, який
зі своїм загоном тримав тут оборону.
Протягом 1672-83 рр. місто перебувало під владою Туреччини. У 1683
р. польські війська витіснили з міста турецькі війська з Чорткова, а в
1699 р. за умовами Карловицького миру Чортків перейшов до Польщі.
У 1772 р. Чортків загарбала Австрія як і багато інших міст Галичини,
Чортків протягом XVIII ст. переживав занепад. У ньому ледь жевріли
ремесла і торгівля. Населення займалося переважно землеробством,
сплачуючи чинш феодалам. 1784 р. в місті 527 будинків, 2892 жителів.
Наприкінці XVIII ст. за згодою з австрійським урядом магнат Садовський
перевів громаду Чорткова на панщину.
Через місто проходив шлях від Кам'янця - Подільського до Львова і
далі на Сілезію, що сприяло пожвавленню торгівлі. Для торгів сюди
перебували купці з різних міст. Місто входило до складу Заліщицького
округу (пізніше Чортківського), а від 1867 р. повітом, який мав
канцелярії старости , окружної ради, суд, пошту, поліцію, місто стало
значним адміністративним центром.
У період наполеонівських воєн у 1809 р. Чортків окупували, російські
війська, однак за рішенням Віденського конгресу в 1815 р. місто як і
все Тернопільська округа опинилася в складі Австрії. Замість полегшення
прийшлі австро-угорські чиновники обклали населення новини податками. В
1838 р. чортківчани піднялися на боротьбу, повсюдно не стихали страйки
наростав революційний рух. Це заворушення було одним з найбільших
антифеодальних виступів селян Східної Галичини. За період з 1917 р. по
1848 р. з Чортківського округу втекло 275 чоловік. Частина з них
перебрала на Наддніпрянську Україну, Буковину, Молдавію та Польщу. У
1848 р. цісар Фердинанд скасував панщину. На ознаменування цієї події
було поставлено по селах пам'ятний знаки - хрести, які і понині
збереглися, біля них проводять посвяти. Після того як 1867 р. Чортків
став повітовим центром, тут перебували повітові установи, пошта та
телеграф. Населення перевищувало 4 тис, у місті налічувалося 350
будинків. У 1870 р. введено міське виборче самоврядування, за основу
якого правив майновий ценз. Коли на Чортківщині стався антиурядовий
виступ, Габсбурги зробили спробу відновити абсолютну владу цісаря і
припинити революційні виступи. В 1849 р. намісником Галичини став
Агенор Голуховський, багатий польський землевласник з Чортківщини -
довірена особа Франс Йосифа. З перших днів свого правління він у
провінції поширював пропольські впливи, проповідував антиукраїнську
агітацію. Граф зробив можливим впровадити в греко-католицькій церкві
римський календар, а в 1859 р. латинську абетку для українських видань.
У відповідь з'явилися різноманітні політичні течії, гуртки та партії із
слов'янофільськими настроями. Побудником цього руху стала "Руська
трійця", зокрема М. Шашкевич зі своєю "Русалкою Дністровою", скликання
собору руських вчених і участь українців у слов'янському з'їзді у
Празі. Засновником цих з'їздів був І. Борисевич, уродженець с. Увисли,
що на Чортківщині. Швидко зростала популярність читалень, діяли
товариства "Просвіта", діяли повітові осередки товариств "Сокіл", "Луг."
У другій половині XIX ст. відбулося деяке пожвавлення в розвитку
промисловості 1880 р. в Чорткові вже працювали цегельний завод, водяний
млин, олійня, фабрика сільськогосподарських знарядь, фабрика рому та
лікерів. Розвивалось харчова галузь, до міста належала ливарня заліза і
майстерні по ремонту машин, фабрика меблів, капелюхів, гумових виробів,
мила. До місцевої індустрії слід віднести виробництво глиняного посуду
та кераміки, випуск шнурів, діяло дві електростанції. Вироблену
продукцію збували в своїх численних крамницях євреї, торгували нею
громадські кооперативи. Найбільший збут знаходила вона на багатолюдних
ярмарках в Улашківцях на Чортківщині, які починалися на свято Івана
Хрестителя 7 липня і тривали два тижня. Сюди з'їздились купці з дуже
далеких країн, навіть з Азії, з Кавказу, Відня, а відвідували його
покупці з понад Дніпра, Покуття і усіх повітів. На ній збиралися до 100
тис. чоловік. Розвитку промисловості і торгівлі сприяло завершення
будівництва у 1897 р. залізниці Тернопіль-Станіслав, що пройшла через
місто. Робітникам доводилось працювати по 12 год. на добу за мізерну
платню, відчуваючи постійну загрозу безробіття, жити а антисанітарних
умовах, що сприяло до різних інфекційних захворювань . Лікарні в місті
не було. Працювало лише 4 лікарі, які займалися приватною практикою,
діяла аптека. Селяни теж були у важкому становищі. Усе це стало
причиною еміграції, аби за океаном заробити собі на прожиток. Тільки на
початку XX ст. з Чорткова виїхало 877 чоловік. До цього часу зберігся
будинок на вулиці Міцкевича, де вербувалися на роботу за океан
чортківчани.
Готуючись до Першої світової війни, австро-угорський уряд побудував
у Чорткові великі казарми, проклав стратегічну залізничну колію на
Мельницю-Подільську з відгалуженням на Скалу-Подільську. В місті стояли
військові частини. Промисловість перейшла на випуск продукції переважно
для потреб армії. Посилився податковий гніт.
Вже на початку Першої світової війни Чортків опинився в зоні воєнних
дій. Чортківщина довгий час слугувала ареною найбільших боїв на
східному фронті. Найгірше було те, що українці, учасники двох
протиборствуючих сторін були змушені були вбивати один одного.
Мобілізація чоловіків до австрійської армії, воєнні дії, мобілізація
значної кількості працездатного населення на окопні, шляхові роботи,
реквізиція худоби, продовольства і фуражу дуже підірвали економіку
Чорткова, призвели до господарської розрухи. Промислові підприємства
майже повністю припинили роботу. У серпні 1914 р. російські війська
вступили до Чорткова і перебували тут до липня 1917 р., російські
частини внаслідок прориву фронту під Тернополем спішно відступили,
австрійські війська захопили Чортків, а через рік, коли розпалась
Австро-Угорська імперія, ввійшли війська ЗУНР. Діяла на території
Чортківщини і УГА. У середині 1919 р. Чортків загарбала Польща.
Варто згадати і про славну Чортківську офензиву. Тоді вся УГА почала
збирати в трикутнику Дністер-Збруч і залізничної колії
Гусятин-Чортків-Товсте-Заліщики. Вони здійснили ряд вдалих наступів. 7
червня 1919 р. тринадцятий полк зайняв Ягольницю ,наступного дня
Чортків, інші корпуси одночасно розгорнули бойові дії в напрямку
Копичинців, Бучачу і Галичу. Особливо вдало воював другий корпус,
зайнявши Бучач, пішов на Микулинці і з'єднався з першим корпусом, вони
вигнали поляків з Тернопільщини, рушили на Бережани, була зруйнована
польська оборона біля Скоморохів. Але внаслідок нестачі зброї,
споряджень, транспорту, воїни не змогли довго втримати свої позиції і
змушені були відступити.
Та польська окупація тривала недовго (неповний рік), бо вже влітку
1920 р. польські урядовці були змушені втікати на захід перед наступом
більшовицької армії. Після поразки більшовиків під Варшавою їхня армія
відступила. Увійшовши до Чорткова, польський уряд насамперед відновив
жорстокий окупаційний режим. Тюрми швидко переповнились невинними
жертвами терору.
У роки перебування під владою Польщі Чортків залишився містом
дрібних напівкустарних підприємств. Діяли невеликі фабрики: будівельних
матеріалів, виробництво килимів, взуття, миловарня, цегельня. В
1929-1932 рр. промислове виробництво різко скоротилося. Значних втрат
зазнало місто під час Другої світової війни. Настав режим насильства,
грабунків і терору. Спочатку фашистські завойовники поголовно
розправилися з єврейськими, потім почали розстрілювати українців та
поляків. Фашисти вчинили три такі акції: перша у 1941 р. і дві наступні
в 1943 р. У міському кварталі поблизу ринку, де проживало найбільше
євреїв. Німці створили концентраційний табір - гетто. Згодом подібні
страшні табори проводились у Чорному лісі та біля с. Ягольниця. Масові
розстріли людей фашисти здійснювали на подвір'ї тюрми, на полях за
містом в напрямку Ягольниці, на новому і старому єврейських цвинтарях,
а також на територіях сіл Ягольниця, Свидова, Росохач і в лісі на дачі
Галлея. 1143 юнаків і дівчат відправили на роботи в Німеччину. Під
ярмом фашистських окупантів чортківчани перебували 32 місяці, за цей
час кількість населення зменшилась на третину. Весна 1944 р. принесла
полегшення. У надзвичайно складних умовах почалося поступове
відродження міста. Чортківщина виховала багатьох видатних діячів. Тут
освіту здобули відомі художники Яків Гніздовський і Леопольд Левицький,
родом з Чорткова такі відомі митці пензля і різця як Роман Василишин,
Ірина Носик, журналісти Іван Німчук, співачка Іванна Синенька,
піаністка Лідія Сось-Бульба. В цьому місті родина Коссаків дала світові
талановитих і музикальних дітей: Андрія фундатора театру "Руська
Бесіда", Михайла - диригента, Василя актора і співака. Та найбільшу
славу здобула сестра Коссаків Катерина -(1881-1919 рр.), дружина
відомого артиста Івана Рубчака, яка майже двадцять років була
примадонною театру товариства "Руська Бесіда" у Львові. Чортків надовго
запам'ятав виступи на їхній сцені талановитих акторів таких, як Софія
Стадникова, Микола Садовський, Йосип Стадник, Василь Юрчак. |