Червоногород (Castrum Rubrum), розміщений на високій
горі над яром Джурина, є одним з найстаріших міст Тернопільщини. Його назва,
очевидно, походить від каменю або глини червоного кольору, що тут видобували.
Вже у часи Київської Русі поселення мало дерев’яний замок, який у 1240 р.
зруйнували татари.
У литовсько-руську добу за братів
Коріатовичів Червоногород відігравав важливу роль на Поділлі. У документах
згадується Гринко (чи Грицько) — червоногородський воєвода, котрий 1307 р. став
подільським воєводою.
Варто ще раз нагадати, що 1395 р.
польський король Ягайло зайняв Подільську землю з Кам’янцем і з замками в
Червоногороді, Скалі, Смотричі і передав ці міста спочатку своєму васалові
поляку Спиткові з Мельштина герба "Леліва”, а потім — брату Свидригайлу. Однак
з військово-політичних міркувань у 1411 р. змушений був віддати Поділля
Вітовту.
Проте польська шляхта намагалася долучити
Поділля до Польщі (Корони). Як тільки помер Вітовт (1440 p.), польські пани негайно вислали своїх
гінців до Кам’янця зі звісткою про його смерть. А кам’янецькі поляки під
проводом єпископа Павла, колишнього старости Грицька Кердеєвича, що перейшов на
польський бік, і шляхтичів Бучацьких захопили замок у Кам’янці і замки у Скалі,
Червоногороді та Смотричі, а Вітовтового намісника Довгірда зв’язали і
ув’язнили.
Кам’янецький староста Теодорик Язловецький
отримав місто як заставне, внаслідок позиченої королю певної суми грошей.
У 1448 р. на прохання мешканців король
Казимір Ягелончик у Кам’янці надав Червоногороду та подільському місту Смотричу
магдебурзьке право і привілеї на ярмарки.
На території Червоногородського повіту
дуже рано почали осідати поляки. Першими з’явилися представники духовенства. У
1331 р. до міста Червоногород прийшли монахи домініканського ордену і заснували
свій монастир. Пізніше, вірогідно, стали прибувати адміністратори і лицарі, які
на леннім праві набували маєтки.
За часів старої Польщі Червоногород до
1772 р. був столицею повіту Подільського воєводства. У XV і XVI ст.
королівськими старостами тут були польські магнати Бучацькі, опісля Язловецькі
і Даниловичі. Вони на початку XVII ст. побудували на місці дерев’яного
мурований замок.
Місто часто розоряли татари та волохи.
1538 р. волоський воєвода Петро знищив увесь Червоногородський повіт. Миколай
Данилович у 1615 р. змушений був прийняти рішення про те, що Червоногородське
староство не підлягає люстрації.
У 1665 р. посесорами староства були
коронний підчаший Миколай Данилович та його дружина Аполінарія з Любєньца, які
також констатували, що повіт дуже потерпів від козаків, угорців, власних
жовнірів та опришків (левенців). На той час ще стояв мурований замок з чотирма
вежами, одна з яких була зруйнована. Міщанських господарств залишилося лише 23.
Після Даниловичів Червоногородське
староство спочатку опинилося в руках Рафала Скарбка, потім Казиміра Рачінського,
Юзефа та Адама Бєльських і накінець Станіслава Гадомського.
Після руйнівних турецько-татарських
нападів повітовий центр не відбудувався в своїй попередній величі і по своїй
людності уступав не тільки містам, але й багатолюдним селам. Так, у 1724 р. у
ньому було лише 7, а в 1789 р. тільки 48 родин, тоді як у бурхливо зростаючих
Заліщиках налічувалося 347 родин.
Люстрація від 1765 р. називає Червоногород
селом. На той час староство з чистим прибутком 28533 злотих і 1 грош, до якого
входили населені пункти Устя, Іване, Жежава і Пєчарна, утримував Казимір
Рачінський.
Тому не дивно, що Червоногород змушений
був у 1774 р. "віддати” свої функції адміністративного центру Заліщикам.
У 1778 р. австрійський уряд продав
Червоногородський замок князю Каролеві Понінському, який у 1820 р. частково
розібрав його і перебудував на пишний палац з двома баштами у псевдоготичному
стилі. На фронтоні палацу був встановлений рельєфний герб Понінських ~
"Колюмна”, "Першхала” чи "Рох”: "камінний стовп у полі червоному, вгорі якого золота
корона”.
Класик російської геральдики О.Лакієр дещо
поправив Б.Папроцького, натякаючи на наявність різновидів цього герба:
в срібному полі чорна башта з широкою
основою і таким же карнизом вгорі, на якому позначено п’ять зубців, подібних до
башти в шахах”.
Граючи в шахи з мазовецьким князем, набув
цей герб у XIV ст. шляхтич Першхала, тому він і має таку назву.
Подальшу перебудову червоногородського
палацу здійснив син Кароля Понінського — Калікст за проектом відомого
львівського архітектора Юліана Захаревича.
На початку XX ст.
Червоногород перейшов до рук князів Любомірських як центр "паньства
Червоногруд”, до якого належали сусідні села Солоне, Нирків та Нагоряни.
До нашого часу перший герб містечка не
зберігся. Очевидно, Червоногород як повітовий центр Поділля здавна користувався
гербом князів Коріатовичів із зображенням Святого Юрія у червоному полі і
відрізнявся від герба Збаража та Смотрича кольорами. У 1791 р. польський король
підтвердив місту Смотрич магдебурзьке право з офіційним наданням йому герба
"Юрій-змієборець”. А Червоногород, який у той час знаходився у стані занепаду,
не був удостоєний королівської ласки.
У 1914-1920 pp. Червоногород через воєнні дії був
дуже зруйнований і почав відбудовуватися лише наприкінці 30-х років. Відбудову
перервала Друга світова війна. В ніч з 2-го на 3-тє лютого 1945 р. бандерівці
провели відплатну акцію проти польського населення Червоногорода, яке було
зорганізоване в "істребітельний” батальйон. В результаті загинуло 47 осіб. У
1946 році польське населення Червоногорода було переселено на землі по Одеру і
Нейсе.
Від колишнього міста залишились дві
перебудовані в псевдоготичному стилі замкові вежі, руїни костьолу та однієї хати, у якій проживала родина Пшиків.
| 
