На Дністрі, поблизу Хотнна Чернівецької області височить старовинна фортеця.
високі кам'яні стіни і башти, земляні вали з бастіонами і глибокі
рови — рештки однієї з нанмогутніших у Східній Європі середньовічних
фортець — Хотинської. Ця визначна історико-архітектурна пам'ятка
України привертає до себе увагу туристів, дослідинків, архітекторів і
всіх, хто цікавиться минулим свого народу.
Початковий період її історії не засвідчений письмовими джерелами. За
археологічними матеріалами, розвиток Хотина простежується з X ст. На
місці, де тепер кам'яна фортеця, в X—ХІІІ ст. розміщувалось
давньоруське поселення, про що свідчать дані археологічних розкопок.
Поселення було розташоване біля важливої переправи через річку, і його
економічний розвиток значною мірою залежав від торгівлі яка в той час
йшла по Дністру. Свідченням нього є скарб монет ХІІ—XIII ст., знайдений
у 1890р. на території міста. В ньому —понад тисячу монет з Саксонії,
Тюрінгії, Чехії, Угорщини та інших західноєвропейських країн.
Після татаро-монгольського завоювання Русі роль Хотина як одного з
форпостів Галицько-Волииського князівства на півдні ще більше зросла.
Його укріплен¬ня охороняли важливу переправу на Дністрі і стримували
грабіжницькі напади диких орд.
Данило Галицький хоч і визнав владу золотоордннського хана, але не
відмовився від плану боротьби з «безбожними татарами». Він посилено
будував нові й укріплював старі фортеці. Як свідчать археологічні
матеріали, в 40—50-х роках ХІІІ ст. на місці дерев'яних будували
кам'яні укріплення, які б могли витримати штурм війська, оснащеного
новою зброєю— каменеметальними машинами. Рештки першої кам'яної фортеці
в Хотині виявлені в землі під час розкопок, а також простежені в товщі
східної оборонної стінн XV ст.
У відповідності з розвитком військової техніки Хотинську фортецю
неоднора¬зово перебудовували. У II половині XIV ст. Хотин увійшов до
складу молдавського князівства і став його прикордонним містом. В кінці
XIV — на початку XV ст. молдавські князі дещо розширили фортецю на слід.
Найбільш значну реконструкцію цієї споруди проведено в ІІ половині
XV ст. у зв'язку з появою нового виду зброї—вогнепальної артилерії.
Тоді фортецю розши-вши майже в три рази, збудували високі стіни,
величезні підвали, розкішний палац коменданта та інші будівлі, які в
руїнах збереглися до наших днів.
З появою далекобійної артилерії кам'яна фортеця втрачає оборонне
значення. Тому в 1 половині XVIII ст. було збудовано нові земляні
укріплення, де розміщува-лось близько 200 далекобійних гармат і
20-тисячннй гарнізон. Під цієї фортеці збе-реглися величезні зомляні
вали з бастіонами та глибокі рови з мурованими стінами. Багато важливих
історичних подій пов'язано з Хотинською фортецею. У XV ст., коли в
Молдавії відбувались антифеодальні повстання. у підземеллях кам'яного
зам-ку молдавські феодали чинили розправи з непокірними, мордували
повстанців. Так. у 1491 р. селянського ватажка Андрія Борулю «...бояри
відвезли в Хотин, до на-чальника міста на ім'я Невде, який відрубав
йому голову, а всіх його прихильників наказав скинути живими з стін
Хотинського замку».
Міські біднота, дрібні ремісники й торговці брали активну участь у
антифеодальній боротьбі. В І563 р. ремісники Хотина і селян навколишніх
сіл, озброївшись косами і ціпами, повстали. Вони оточили біля міста
молдавського господаря Геракліда Деспота і вимагали зменшення податків.
Повстанські загони громили маєтки бояр, нападали на урядові війська.
У 1621 р. стіни Хотинської фортеці були свідками подій знаменитої
війни між Польщею і Туреччиною. У ній вирішальну ролі, відіграли
українські козаки на чолі з гетьманом Сагайдачним, що виступили на
стороні Польщі Сорокадводенні бої під Хотином (ним тоді володіли
польські війська) закінчились повною порязкою 150-тисячної турецької
армії.
Під час Визвольної війни українського народу проти польської шляхти
1648— І654рр. у Хотин двічі в 1650 і 1653 рр, вступали війська Богдана
Хмельницького.
Трудове населення міста радо вітало українських козаків і всіляко їм сприяло.
У листопаді 1673 р. поблизу Хотина польські війська розгромили
турецьку армію і зайняли фортецю. Протягом XVII ст. місто часто
переходило з рук в руки. Ним володіли поліські пании, турецькі феодали,
запорізькі козаки. На початку XVIII ст. у Хотині закріпилась султанська
Туреччина. Турецькі феодали розширюють оборонні укріплення і виносять
їх на сусідні пагорби. У 1718 р. руками покріпачених селям під
керівництвом французьких інженерів була збудована нова земляна фортеця.
Для утримання гарнізону і ремонту кріпосних споруд турецькі
загарбники прикріпили до Хотина кількасот сіл, створивши так звану
Хотинську райю. Вся влада на ториторії райї, яка безпосередньо була
підпорядкована турецькому султану, зосереджувалась в руках хотинського
паші. Озброєні загони турецьких яничарів розїжджали по села забирали у
населення продукти, а людей забирали в полон і відправляли на
невільничі ринки.
Сподіваючись визволитись від тяжкого ярма, хотинці звертали свої
погляди на схід до українського і російського народів. У XVIII ст-
російські війська чотири рази визволяли Хотин з-під гніту султанської
Туреччини. У 1739 р. російські збройні сили на підступах до Хотина,
біля с. Ставчани, розгромили 90-тисячну турецьку армію і зайняли
фортецю. Кілька тисяч полонених, 27 знамен. 3 бунчуки і 13 булав було
тоді відііравлено з Хотина в Росію. Але за мирним договором Молдавія не
здобула незалежності, і Хотин залишився під владою турків. Через ЗО
років, у 1769 р., під час російсько-турецької війни, росіяни атакували
фортецю з півдня. Проте російське командування не наважилось на її
штурм. Зайнявши найбільш вигідні позиції на лівому березі Дністра,
війська продовжували блокувати укріплення. У відкритих боях під час
облоги основні сили турецької армії були розбиті, і російські частини у
вересні І769 р. штурмом аволоділи фортецею.
Три тисячі бочок пороху, 194 гармати, 20 тис. снарядів та інші
трофеї дістались переможцям. В Хотині встановлюєтся російське
управління. Але за Кучук-Кайнарджійськнм мирним догоіюром (1774 р.)
російські війська були відкликані з Хотина, і сюди повернулися турецькі
поневолювачі.
Влітку 1787 р. росіяни знову облягають Хотинську фортецю і 18
вересня здобувають її. В числі трофеїв—167 гармат та інша зброя. За
Яським мирним договором у 1791 р. російські війська знову залишили
Хотин.
Тільки під час російсько-турецької війни 1806—1812 рр. Хотинщипа
була остаточно визволена від багатовікового чужоземного гніту. У 1807
р. російська арміїя блокувала фортецю і примустила її до здачі,
Відступаючи, турки майже повністю зруйнували Хотин. За Бухарестським
мирним договором 1812 р. це місто ввійшло до складу Росії і стало
повітовим центром Бессарабської губернії. Населення Хотинського повіту
назавжди звязало своє майбутнє з долею російського народу.
У 1814-1850рр. російський уряд виділив на відбудову хотинських
укріплень 4 810 крб. золотом. Надалі у зв'язку з розвитком військової
техніки фортеця перестає відігравати оборонну роль і у 1856 р. її
передають у розрядження міських властей. Поступово кріпосні будівлі
руйнуються, втрачаючи й господарське значення. Пізніше на цій теркторії
відбувалися нелегальні збори хотинських революціонерів, переховувалась
підпільна література і зброя. В дні відомого Хотинського повстання
1919р. тут формувались повстанські загони. В роки Великої Вітчизняної
війни у фортеці проходили збори консомольців-підпілиників і зберігалась
зброя народних месників.
За роки Радянської влади здійснювалась значна робота по вивченню
руїн Хотинської фортеці (1961-1964рр.). Кожного року Хотинську фортецю
відвідують 20-30 тисяч туристів, тому є необхідність на території
земляної фортеці збодувати туристсько-екскурсійну базу з їдальнею та
кімнатами відпочинку, а також впорядкувати підїздні дороги да неї.
|