|
Місто
Мукачево має давню і славну історію. Це одна із найцікавіших сторінок
Закарпаття. 1108 років минуло з часу першої писемної згадки про місто.
Мукачево засноване на перехресті історично сформованих торгових шляхів,
у XIV столітті йому було надано статус міста. Тоді Мукачево було
внесено в перелік королівського майна і йому надано привілеї, які
надавалися й іншим середньовічним містам. За цей період місто
будувалось, розширювалось, змінювався склад його населення. З давніх
часів тут пересікались не тільки торгівельні шляхи, але й стикалися
різні культури. Над Мукачевом протягом віків проносилися різні
політичні бурі. Воно входило до складу Угорщини, Галицько-Волинського
князівства, Австрії, Австро-Угорщини, Чехословаччини, Радянського
Союзу. Тепер воно у складі незалежної, сувереної Української держави .
З якого б боку Ви не наближалися до Мукачева, звідусіль видно
величний воєнно-архітектурний пам'ятник середньовіччя, овіяний
легендами й боєвою славою - Мукачівський замок "Паланок", збудований
для охрони і контролю торгових і воєнних шляхів, який відіграв важливу
роль у становленні Мукачева. Саме з ним пов'язують і походження назви
міста. Одна легенда гласить, що місто будувалось у тяжких муках, інша -
що нібито під замком на річці Латориці були млини, де мололи зерно на
муку і назва походить від слова мука.
Про винекнення замку точних відомостей немає. Припускають що в IX
столітті на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони
кордонів Київської Русі за Карпатами. Стіни замку стримували половців у
XI столітті, перетинали шлях татаро-монгольським ордам, у 1685-1688рр.
борці за свободу протягом майже трьох років витримували в ньому облогу
австрійських війск під командупанням досвідчених австрійських
полководців. З 1703р. до 1718р. фортеця була оплотом куруців-борців
проти деспотизму. Над її вежами гордо майоріли знамена революції і
національно-визвольної боротьби 1848-1849рр. Знала вона і гіркі часи,
коли стала тюрмою для політичних в'язнів, кращих синів багатьох народів
Європи. У XX столітті замок був перетворений в казарми Чехословацької,
Угорської армії. В 40-50-х роках він викокористовувався радянськими
службами НКВС, КДБ, МВС.
З 1993 року тут розташовується Мукачівський історичний музей; відкрито краєзнавчий музей, картинну галерею.
Ще одною окрасою міста є й монастир на Черенечій горі, засновником
якого був литовсько-руський князь Федір Корятович. Монастир теж зазнав
багатьох пребудов і змін. До 1772 року тут була резиденція єпископів
Мукачівської єпархії, в монастирі жили і працювали видатні культурні
діячі краю. Зараз на Чернечій горі несе свою спасительну місію жіночий
Свято-Миколаївський монастир.
В історії Закарпаття, зокрема і Мукачева, поворотним моментом стало
визволення краю Червоною Армією в жовтні 1944 року від фашистських
окупантів. 26 листопада 1944 року в Мукачівському кінотеатрі "Перемога"
відбувся Перший з'їзд Народних комітетів, який прийняв Маніфест про
возз'єднання Закрпатської України з Радянською Україною. Цей день
вважається національним святом закарпатців.
Мукачево - колиска багатьох ремесел, що з віками переросли в
потужний багатогалузевий промисловий комплекс. Як у минулому, далеко
знали наших карбівничих ливарів, каменярів, гончарів, склодувів, так
нині добре ім'я в Україні і за її межами мають мукачівські
приладобудівники, лижники, трикотажники, бетонярі, швейники, кераміки,
меблевики, цеглярі, кондитери.
Сьогодні Мукачево - велике європейське промислове місто, в якому
вдалося зберегти і відновити у первісному вигляді будівлю ратуші,
театру та інших об'єктів споруджених наприкінці позаминулого, початку
минулого століття. Тут збережено архітектурну спадщину Австро-Угорщини,
де витає дух Габсбургів та "застигла мелодія" витонченої готики з
грайлим бароко.
|